Вважаю, що незалежністю 1991 року Україна зобов’язана не лише ідеалістам Руху, але в значний мірі комуністичній більшості парламенту, яка боялась бути в Росії Єльцина і хотіла звільнитись від перебудівника Горбачова. Нині комуністи мають обрану Україну, але втратили повновладдя, мріють повернути.
До ідеалістів Руху пристало чимало практичних горлопанів-хапуг - зараз вони найвидатніші опозиціонери, “святіші за самого папу римського”. Рухівці ще виборюють свою Україну.
Коли я почув, як симпатичний бухгалтер вихваляється чистими руками (за своє життя я не бачив жодного фінансового працівника, який хоч якось не користувався вигодами свого становища), я вирішив, що той, хто після тюрми не опустився, як всі відомі мені зеки, а став організатором на виробництві ще в СРСР, вартий більшого, ніж симпатичний зять значного фінансиста.
Під час майдану студент 1 курсу КПІ на прохання мами-вчительки не лізти в політику, пояснив, що якщо не піде на майдан, його “підуть” з КПІ. Технічні працівники автобусного і залізничного вокзалів Житомира констатували, що в цей період не було жодного бомжа. Для одних майдан був втіленням мрії, для других – не дуже приємним обов’язком, третім – халявою: в одній купі святе і грішне. Переможці назвали революцією зміну політиків у владі, показали світові неадекватність майданних командирів, що здатні напідпитку воювати і з поліцією Німеччини. Слава Україні? Чи “героям”?
Вважаю, що навіть порядну людину спаскудить безконтрольна влада, можливість безкарно поліпшити матеріальне становище своїх нащадків.
Будь-яка революція наверх виносить сміття, завдає народу горя (переможців не судять, “хвали мене, моя губонька” “В усьому винні попередники!”). Еволюція довша, не дає “все і зараз”. Не існує влади, яка б усім подобалась, але ламати старе – не значить робити краще. Наламались, дурне діло не хитре... Чого нам всім не вистачає - то це толерантності, а нинішній еліті – елементарної вихованості.
ІСТОРІЯ НЕ ВЧИТЬ ЛИШЕ ТИХ, ХТО НЕ ЗДАТЕН ВЧИТИСЬ.
Колись Пушкар не погодився з Виговським, чиєю має бути Україна – і козацькі керівники поклали 25 тисяч козацьких голів в цій суперечці. Юля нацькувала одних молодих українців на таких же українців у формі – слава Богу, обійшлось без крові.
Свого часу Павло Скоропадський пропонував соціалістам співпрацю в уряді для розбудови України. Вони відмовились – і в уряді залишились українофоби, а українофіли-соціалісти підняли одних українців проти інших. “Бий своїх!” –так можна оцінити дії і наших опозицій будь-якого кольору.
Публічно принижувати людину, яку призначили суддею, плювати в лице людині, яку призначили прокурором, не попросити вибачення у жінки, яку від великого “патріотизму” образив, вигороджувати сина, який по п’яні побив дівчину – це характеризує представників влади, для яких всі інші в їх уяві ніщо, біомаса, потрібна лише як електорат. Перерахування всіх подвигів такого роду задля “слави” України як вказаних, так і інших політиків займе занадто багато часу. Подвиги їх дітей-мажорів висвітлюють беззубість наших правоохоронців Мене цікавить, чому за збільшення смертності внаслідок розгону ДАІ пан екс-президент не несе відповідальності? Боїмося прецендента? Дарма.
Які ми, така і влада, іншої не буде. Яких би людей не обрали Таку владу запрограмували прийняттям "нічної конституції, я про це вже писав. Потрібен новий Солон, але його не буде, бо розумніших за себе не люблять обирати.
Я не в захваті від Януковича та “рукомахаючих” з його команди, але й не хочу бути разом з Моською та лише критикувати дії влади. Критиканство, та ще обіцянки порядку та кращого життя - єдине вміння опозиціонерів всіх кольорів. А от частинкою “домкрату”, який повільним, наполегливим тиском підніме Україну разом з усіма нами на потрібний для нормального розвитку рівень мені хотілося б стати. Розмов на кухні (навіть інтернетовській) для цього замало.
Бісмарк не для красного слівця сказав: “Під Садовою переміг шкільний вчитель історії”, КПРС не дарма вимагала, щоб вчителі історії були її членами. Сучасна шкільна програма історії майже дорівнює колишній інститутській – маємо результат: занадто багато цікавого “набило оскомину”, все запам’ятати неможливо. Учні не студенти, менш фізіологічно розвинуті, у них більше навчальних предметів і менше стимулів до навчання. А програми багатьох предметів наближені до колишніх інститутських. Навіщо? Такий обсяг знань з окремих предметів потрібен науковцям, хай і отримують його в коледжах, інститутах, школярам же треба рости здоровими патріотами. Ця ж шкільна програма штампує з учнів середніх здібностей або напівдохляків-“вундеркіндів” - або здорових невігласів, годних лише до некваліфікованої праці за кордоном. Чи не краще мати після школи здорових, спортивного вигляду патріотів України, здатних в залежності від здібностей або стати студентами коледжів з безкоштовним навчанням, або безкоштовно отримати кваліфікацію у ремісничому навчальному закладі по замовленню майбутнього роботодавця? Для здібних та обдарованих – відповідний скорочений курс індивідуально та під медичним контролем – і в коледж, поки не втратили смак до пізнання.
Рейган плутав Індію з Індонезією – це не завадило йому бути гідним президентом Америки, історію рідної державі він знав. А нашим урядовцям для престижу і підвищення платні потрібні вчені звання без обов’язкових знань і виховання.
В армії кажуть: “Жодна академія розуму не додає”, Свого часу намагався поліпшити оплату вчителів курсів підготовки до вступу в КПІ, звернувся до колеги, яка отримала вчене звання і стала державним службовцем. Зараз гидко згадати: як, вчитель буде отримувати більше за неї – та нізащо! Не дай Бог з хама пана. Звання державного службовця має давати не посада, а рейтинг у населення через певний період праці на будь-якій посаді. І не довічно – до першого хамства, навіть від вихованої цим службовцем дитини.
Потрібен жорсткий контроль над таким панством, час вже розбудити людську гідність, створити громади чесних людей, що будуть не “при владі”, а над нею, примушувати владу працювати на загальну користь – в першу чергу профспілкових державних чинуш. При цих громадах мають бути курси майбутніх громадян – активна та розумна еліта “Пласта” (щось на зразок тимурівців). Це не швидкий процес. Корумпованій владі це не потрібно. Як це зробити – треба обмізкувати громадою однодумців. І – діяти по покращанню становища вже зараз.
Тільки така опозиція варта уваги – не язиком, а справами виборювати право на владу.
Немає коментарів:
Дописати коментар